Хочу стати підприємцем. З чого почати?
Глава 5 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) регулює питання діяльності фізичної особи підприємця.
Так, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб – підприємців є відкритою.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Одним з мінусів ФОП може виступати положення щодо повної відповідальності своїм майном (стаття 52 ЦК України).
Фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа – підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Важливою складовою діяльності ФОП є правильне визначення системи оподаткування та інших відносин з державними органами України.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України) для фізичних осіб – підприємців передбачає можливість застосовувати одну з двох систем оподаткування:
1 – загальна система обліку та звітності (стаття 177 ПК України);
2 – спрощена система обліку та звітності (статті 291-300 ПК України).
Для того щоб обрати загальну систему оподаткування, платнику податків непотрібно подавати заяву про обрання загальної системи оподаткування чи інших документів. Тому після державної реєстрації особи як підприємця, він автоматично вважається платником податків на загальній системі оподаткування.
Крім того, якщо підприємець бажає бути платником ПДВ, то він зобов’язаний не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку, подати до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.
Разом з тим реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця.
Які переваги та недоліки загальної системи оподаткування порівняно зі спрощеною?
Переваги:
1) можливість враховувати понесені витрати. Так, об’єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між доходами та документально підтвердженими витратами, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця. Тобто, якщо у платника відсутні доходи або сума витрат перевищила доход, внаслідок чого він отримав збитки, то обов’язок сплати податку не виникає у зв’язку з відсутністю об’єкта оподаткування. На відміну від спрощеної системи оподаткування, де об’єктом оподаткування є сукупний дохід (виручка) і витрати не враховуються;
2) відсутні обмеження щодо видів діяльності, як це має місце для спрощеної системи та передбачено в пункті 291.5 статті 291 ПК України;
3) відсутні обмеження по кількості найманих працівників;
4) відсутні обмеження щодо суми отриманого доходу;
5) відсутні обмеження стосовно суб’єктів, яким продаються товари або надаються послуги;
6) відсутні обмеження стосовно форми розрахунків.
Недоліки:
1) складний порядок ведення обліку та звітності, адже фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік та документально підтверджувати свої доходи та витрати;
2) ставка податку – 18 %;
3) від чистого доходу, крім ПДФО 18 %, потрібно сплачувати ЄСВ в розмірі 22 %. Тобто фактично до сплати 40 % від отриманого чистого доходу (Дохід – Витрати).
Щодо спрощеної системи, то відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
перша група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень (ця група передбачає здійснення виключно роздрібного продажу товарів з торговельних місць на ринках або надання побутових послуг населенню;
друга група – фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
третя група – фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.
Якщо Ви плануєте здійснювати господарську діяльність лише з продажу товарів (без надання послуг) та здійснювати її як фізична особа – підприємець, рекомендуємо обрати другу групу єдиного податку, при цьому протягом календарного року обсяг доходу не повинен перевищувати 1 500 000 грн, а кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах не повинна перевищувати 10 осіб.
Додатково зазначаємо, що перебуваючи у цій групі єдиного податку, дозволено здійснювати продаж товарів будь-яким особам, а надавати послуги тільки населенню або платникам єдиного податку.
Ставки податку
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої – другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі – мінімальна заробітна плата), та третьої групи – у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пунктом 293.2 статті 293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
для другої групи платників єдиного податку – у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки від доходу, при цьому необхідно зареєструватись платником ПДВ;
2) 5 відсотків доходу з ПДВ.
Таким чином, платник другої групи єдиного податку (фізична особа – підприємець) сплачує податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України).
Пунктом 295.2 статті 295 ПК України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Сутність єдиного податку полягає в тому, що платник сплачує один податок замість кількох з метою зменшення податкового навантаження, спрощення обліку та звітності, а також скорочення витрат держави на адміністрування податків.
ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених розділом XIV глави 1, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
При цьому Вам варто врахувати, що потрібно буде сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ).